Формула удачі: Як концентруватися на складних завданнях. Рекомендації від нейронауки

Вам коли-небудь казали, що вам пощастило?

Удача – це така універсальна виправданка. Знайшов хорошу роботу: пощастило. Відкрив бізнес в розпал кризи: пощастило. Опублікував статтю в престижному журналі: пощастило.

Люди, які говорять про удачу, рідко думають про те, що за нею стоїть. А за кожним досягненням стоять години вивчення матеріалу, спроби та помилки і багато-багато годин ретельної роботи над складними завданнями. Знайти хорошу роботу, наприклад, це довго вивчати профайли компаній, правильно скласти резюме і якісно пройти співбесіду. І навіть наявність друга, який запропонує вам роботу без конкурсу – це також зусилля у вигляді годин встановлення якісних соціальних зв’язків і взаємодії з іншою людиною. Відкрити бізнес в кризис – це знати нішу, розуміти аспекти управління в кризових ситуаціях, вміти передбачити поведінку соціальних груп в період змін та багато іншого. Опублікувати статтю в престижному журналі – це вміти добре викладати свої думки; знати те, про що пишеш; розуміти процеси редакції та відбору статей в тому журналі, де хочеш опублікуватися; і т.д.

Все разом – це складні інтелектуальні завдання. Зусилля по вирішенню складних завдань потребують від нашого мозку високого енергоспоживання. Мозок, як відомо, становить лише 2% обсягу нашого тіла, витрачає 20% енергії. Зрозуміло, що «змусити» мозок розстатися з енергією не так просто.

Як добрий бережливий менеджер, мозок не схильний до великих витрат і зробить все можливе, щоб вас відволікти від такої, на його думку, ірраціональної ідеї.

Саме в цей момент народжується прокрастинація, відкладання «на потім» і відволікання на марне прокручування в соціальних мережах. Саме мозок подає нам ідею про те, що десь комусь в чомуось пощастило. «Це не людина намагалася, їй просто пощастило! Піди подивися Instagram, а я відпочину». Почекайте, якщо мозку так важко вирішувати всі ці складні завдання, то чому ж його змушувати?

Чому важливо змушувати мозок фокусуватися на складній інтелектуальній діяльності? 

• На фізіологічному рівні складні завдання допомагають нам будувати нові нейронні зв’язки та зміцнювати старі. На психологічному рівні вирішення складних завдань приносить багато самоповаги та задоволення власним життям.
• Якщо не вирішувати складні завдання, ми втрачаємо нейронні зв’язки, створені не лише зараз, а й «нарощені» раніше. Втрата нейронних зв’язків призводить до психічної та фізичної деградації.

Як змусити себе концентруватися і вирішувати складні завдання?

Девід Бадре [1], професор когнітивної, лінгвістичної та психологічної нейронауки Університету Браун (Brown University), у своєму новому науковому статті у журналі Nature [2] пропонує нам таку стратегію:

1. Звільніть місце. 

Неможливо зберігати усю обсяг знань у робочій пам’яті, тому потрібно відокремити час від вирішення інших завдань і витягти з «картотеки пам’яті» всю інформацію, яка стосується вирішення конкретного завдання. Для повернення інформації у робочу пам’ять важливо:

• Відведіть великий блок часу, під час якого ви займатиметесь лише своєю задачею і нічим іншим;
• Будьте послідовними. Якщо задачу не вдається вирішити протягом одного дня, розбийте її на інтервали, під час яких ви до неї повертатиметесь. Якщо під час одного з інтервалів вам не вдається виділити достатньо часу для виконання підзавдання, знайдіть час просто переглянути вже зроблене – це закріпить інформацію в пам’яті і полегшить роботу над завданням у майбутньому.

2. Мінімізуйте відволікаючі фактори та ніколи не робіть кілька речей одночасно!

Соціальні мережі, читання і написання електронної пошти або повідомлень і навіть невеликі адміністративні завдання, пов’язані з вашим основним завданням, все це слід зведення до мінімуму, а краще до нуля.

Я раніше писала про те, як мінімізувати відволікаючі дії в статті за цим посиланням.

З ідеєю багатозадачності вчені, що досліджують мозок, активно сперечаються і стверджують, що так званий мультитаскінг – не працює.

3. Створіть добрі звички для вирішення проблеми.

• Дотримуйтесь структури. Створення власного підходу до вирішення проблем займе час, але якщо ви знайшли те, що працює для вас – тримайтеся цього підходу.
• Будьте відкритими до ідеї зміни структури. Якщо завдання не вирішується цим шляхом, будьте готові спробувати інший. Якщо використовуючи цю структуру, ви постійно потрапляєте в тупик, то саме час подумати про внесення змін.
• Робіть перерви. Перерви дають вам не лише відпочинок від складного, але й можливість знайти нові рішення і підходи.
• Спілкуйтесь з іншими. Спілкування з людьми, які вирішують подібні завдання, принесе вам обмін досвідом, нові ідеї і просто задоволення від людського спілкування та спільної творчості. 

Приклад. 

Колись мені сказали, що мені «повезло» отримати високооплачувану роботу лише тому, що я володію іноземною мовою. Я, звісно ж, не погоджуюся з таким твердженням. Проте давайте уявимо, що знання мови все-таки є кутовим каменем, і для кращого розуміння розглянемо, як її освоїти, застосовуючи описану вище стратегію Девіда Баре.

Звільняємо час. Виділяємо час, коли ми будемо займатися виключно вивченням мови (наприклад, з понеділка по четвер з 16:00 до 17:00). Якщо нам не вдалося в один із цих днів позайматися, ввечері перед сном переглядаємо вже вивчений матеріал у підручнику або своїх зошитах.

Мінімізуємо відволікання. Під час занять просто відключаємось від усього, що відволікає. Якщо це мережа, то Інтернет. Якщо це колеги і близькі – повідомляємо їм заздалегідь, що в цей час ви вивчаєте мову, тому вимикаєте телефон або закриваєтесь в окремій кімнаті.

Створюємо корисні звички. Дотримуємося графіку і змінюємо його, якщо пропустили більше 3 занять. Періодично беремо «відпустку» від вивчення, наприклад, на тиждень або два. Цікавимося у інших, як вони вивчали цю мову. Дивимося фільми на цій мові або приєднуємося до групи, де розмовляють на вивченій мові. Знаходимо способи спілкування з носіями мови.

Спробуйте вирішувати завдання запропонованим методом, і вам ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВЕЗЕ 😉

Більше інформації:

[0] Моя стаття про те, як мінімізувати час, проведений в соціальних мережах, і чому це важливо

[1] Посилання на лабораторію Девіда Бадре в Університеті Брауна Ссылка на лабораторию Дэвида Бадрэ в Университете Браун

[2] Стаття Девида Бадре в журналі Nature